Ви знаходитесь тут:
- Попiвська гімназія
- Проект "Історія шкіл"
Історія закладу освіти
Історія Попівської ЗОШ І – ІІ ступенів з угорською мовою навчання
( проект « Історія шкіл міста / району « )
Укладачі:
Маркуш Аніта Олександрівна, вчитель історії і географії,
Кидибиц Лариса Ярославівна, вчитель української мови і літератури.
ЗМІСТ
I. Вступ
II. Основна частина
1. Історично-географічна довідка про село Попово
2. Початок заснування Попівської ЗОШ І-ІІ ст. та її сьогодення
III. Заключна частина
IV. Список першоджерел
V. Додатки
ВСТУП
Проект « Історія шкіл району/міст» є дуже актуальним для сучасного українського суспільства, для розвитку сучасної освіти. Він дозволяє у повній мірі простежити етапи розвитку національної освіти, дає можливість зрозуміти особливості розвитку та функціонування шкіл певного регіону.
Безумовно, майбутнє – за інтерактивними технологіями: створення сучасних проектів. Адже вони є гнучкими, здійснюють можливість оперативного доступу до інформаційних джерел культурного та повчального змісту.
Проектна робота містить у собі матеріал, зібраний на основі семантичної системи, яка дає змогу аналізувати ситуацію, забезпечує умови обміну матеріалами, сприяє розвитку інформаційної взаємодії педагогів усієї України.
1. Історично – географічна довідка про село Попово
Село Попове, переважну кількість населення якого становлять угорці, розташоване біля українсько-угорського кордону у південно-східній частині Берегівського району. До місцевого самоврядування відносяться сусідні села Гетен та Мале Попово. Найближчі сусідні села – Косонь, Шом. На даний час у селі Попово проживає близько 900 осіб дорослого населення.
Село виникло у середньовіччі після злиття двох первинних поселень Папош/Попей та Чонкаш в одне: Чонкапопі. За народними переказами поселення існували ще до періоду татарської навали. Через села проходив потік Міц, який виконував функції природного кордону між двома поселеннями. Під час татарської навали (1241-1242 рр.) ці села злилися в одне. У народних переказах згадується , що село Папош/Попей було більш розвинуте, ніж Чонка. Навкруги села Папош були споруджені захисна огорожа та пропускна брама з дерева, через що війська татар не напали на село. Перші письмові згадки про село були датовані 1318 роком, а з 1369 року офіційно вживається вже і сама назва.
Завдяки особливостям географічного положення, природних умов, клімату місцеві жителі з давніх-давен займалися землеробством, тваринництвом, лісництвом на території від так званого Сернянського болота до самої межи села. Ці види господарської діяльності були популярні завжди . Вони сприяють економічному розвитку села і по сьогоднішній день.
Впливали на розвиток села також і релігійні вподобання селянства. Якщо на початку прийняття християнської віри громада села сповідала католицизм, то у 16 столітті селяни перейшли у реформатську віру і створили відповідну парафію, яка успішно функціонує і по сьогоднішній день. У минулому певний час у селі проживали і євреї , деякі з них були поховані на своєму кладовищі між селами Попове та Гетен. Згодом у селі виникло також інше релігійне утворення , що існує і тепер: „Свідки Ієгови”.
У минулих століттях мешканці с. Попове рідко змінювали своє місце проживання, укладали шлюби з односельчанками. На початку ХХІ століття багато юнаків одружилися з дівчатами сусідніх сіл Рафайлове, Горонлаб, Шом, Мале Попове, Гетен. Переважна більшість цих сімей проживає у Попове. Сьогодні у селі мешкає 9 родин, у яких голова родини чи його дружина, бабусі українці або росіяни ( Буда Т.С., Кедебец О.В.., Кіш С.Й., Кидибиц Л.Я., Ковач М.М., Логай В.В., Поллогі А.В., Рябошапка І.І., Теплий Ю.Ю.). Раніше цих сімей було більше, але їх члени вже померли, нащадки виїхали або залишились і надалі проживати у Попове. Останні вважають угорську мову своєю рідною і перейшли у реформатську віру.
Архітектура села традиційна: у хорошому стані збереглися будинки старого продовгуватого типу. Раніше на кожному подвір’ї були пічи для випічки домашнього хліба. Тепер їх майже немає. У 1980-их роках до села приїздила знімальна група Ужгородського телебачення , яка зняла фільм про традиції угорців ( випічка хліба ). Фільм знімався на подвір’ї родини Галас Й.Й. і був показаний по обласному телебаченню. Починаючи з 1959 років житлові помешкання почали будувати у формі квадрата з прилеглими господарськими спорудами продовгуватої форми. Популярним було будівництво так званих «літніх кухонь». У більшості будинків кімнати планувались як прохідні. Останнім часом у селі будуються багатоповерхові житлові помешкання, але кількість їх обмежена.
У Попове у хорошому стані збереглася старовинна селянська хата, збудована у 1872 р.. На жаль, останнім часом у селі можна побачити і декілька покинутих будинків, які залишились після смерті господарів. Ці споруди повільно руйнуються.
Біля реформаторської церкви збудований пам’ятник мешканцям села, які загинули у так званих „таборах праці» у радянські часи. На меморіалі викарбовано 51 прізвище, серед яких можна знайти імена як декількох членів однієї родини, так і окремих представників певних сімей. На пам’ятнику записані тільки дати народження загиблих. Дати смерті, місце загибелі невідомі. Цей пам’ятник спорудили за власні кошти сільська громада та місцева парафія, які і доглядають цей меморіал. Учні школи віддають пошану до загиблих у День пам’яті жертв сталінізму.
У селі Попово народились відомі митці – поет і прозаїк Надь З.М., член спілки закарпатських угорських письменників, лауреат премії ім. Йожефа Оттили 2005 року від Угорської республіки ( мешкає у селі Попово і тепер, на жаль не має перекладів своїх творів українською); художник Вереш П.П., який свого часу закінчив Ужгородське культурно-просвітнє училище, згодом переїхав з родиною у Берегово, де і помер, виставлявся у Берегові, в Угорщині; багато картин зберігаються родичам художника у с. Попово; його донька Вереш А.П., теж художниця, навчалась у Будапешті, у 2004 році сприяла виходу у світ книги про життя та творчість батька, у якій є і каталог репродукцій картин художника – « Вереш Пейтер», видавництво Закарпатського реформатського благодійного фонду «Кредо», відповідальний редактор Івашкович Йожеф ). Матеріал з вивчення біографії та творчості Вереш П.П. включено у сучасні шкільні програми Угорської республіки.
2. Початок заснування Попівської ЗОШ I-II ступенів та її сьогодення
Згідно церковних записів, спогадів мешканців села у 1652 році громада орендувала будинок мешканців Бакова Андрія та Бакова Миколи з метою використання його у якості школи. Керівником цієї школи був Баков Андрій.
За розпорядженням місцевого повіту у 1768 році у селі була організована народна початкова школа спочатку для 1-2, а пізніше для 1-4 класів. Від сьогоднішньої школи вона відрізнялась тим, що діти ,окрім навчальних предметів, вивчали і Закон Божий. Викладання відбувалось на рідній угорській мові. Ця школа проіснувала до часів Другої світової війни. Учнів у школі було мало, більшість дітей походила з бідних селянських сімей . Вже з самого дитинства дітвора допомагала батькам вести господарство, виконувала посильні для свого віку роботи. Взимку учні відвідували школу теж за можливістю. Все залежало від того, чи було у що одягнутися та взутися. Навчала і виховувала дітей одна вчителька Орос Марія, яка кожний день ходила пішки 3 кілометра на роботу з села Барабаш, що знаходиться тепер в Угорській республіці.
За часів першої світової війни місцева школа підпорядковувалась освітньому відомству Угорського королівства, але після Тріанонської угоди, що була підписана 4 червня 1920 року, село перейшло в адміністративне підпорядкування до Чехословаччини. Навчання продовжувалось вестися угорською мовою. Збереглися свідоцтва про освіту, де зазначені успіхи учнів з вивчення у 1923 році таких предметів, як читання, географія природознавство, фізика, алгебра та геометрія, малювання, каліграфія, рукоділля, співи, гімнастика, угорська та русинська мови. Старожили села розповідають, що відвідування школи стало обов’язковим, а знання чеської мови допомогли учням пізніше добре опанувати російську мову. У свідоцтвах про освіту 1930-1935 років записані такі навчальні предмети, як чеська мова, угорська мова, латин, грецька мова, французька мова, історія, географія, лічба, природознавство, хімія, зоологія, образна геометрія, філософія, малювання, каліграфія, культуризм.
За часи Чехословаччини у селі була збудована казарма для чеських військових, яка пізніше, вже у радянські часи, використовувалась як будівля школи, потім – як будівля правління колгоспу. Сьогодні цю будівлю орендує реформатська місія для малозабезпеченого ромського населення , яке направляє на відпочинок своїх дітей у літній табір цієї місії,що функціонує у Попове вже шостий рік поспіль.
Після визволення Закарпаття від фашистсько-німецьких загарбників восени 1945 року село Попово разом з іншими населеними пунктами краю ввійшло до складу СРСР. У цьому ж році у селі знову відкрили радянську школу: у 1945 р. - початкову школу, у 1949 р. – семирічну, а з 1960 р. – восьмирічну. Усі роки навчання велось на угорській мові з обов’язковим викладанням державної мови, тоді російської, як мови міжнаціонального спілкування.
У період з 1950—по 1960 роки у селі Мале Попово теж була відкрита початкова школа, усі учні якої навчались в одному класі, незалежно від свого віку. Вчитель теж був один. Його звали Корпа Пейтер. Після закінчення цієї школи учні з села Мале Попово продовжували навчання у Попівській неповній школі. Пізніше фінансування школи у селі Мале Попове стало нерентабельним, і школа припинила своє існування. З того часу і по сьогоднішній день діти з с. Мале Попово навчаються у школі с. Попово І-ІІ ст. Для перевезення цих учнів виділено шкільний автобус
У 1972 році з нагоди 50-річчя утворення СРСР колгосп « Шлях Леніна » збудував у с. Попово нову школу , яка спроможна надавати освітні послуги близько 180 учням. У цій будівлі школа функціонує і сьогодні. Це типова двоповерхова споруда, на першому поверсі якої розташовані початкові класи, їдальня, спортивна зала, шкільний етнографічний музей. На другому поверсі розміщені класи основної школи, кабінет директора, кабінет заступника директора з НВР та педагога-організатора, кабінет інформатики, вчительська, шкільна бібліотека. У школі функціонує власний веб-сайт ( www.popovo.edukit.uz.ua; адміністратор вчитель інформатики Кедебец Ф.Г. ).
Довкола школи ще з радянських часів була створена паркова зона силами учнів і вчителів, збудований меморіал пам’яті радянським воїнам, використовуються два спортивних майданчики. За останні сім років у школі був проведений капітальний ремонт котельні, спортивної зали, замінені вікна у класах, вхідні двері у школу, спортивну залу, отримано 7 комп’ютерів, усі – сучасні моделі, є ноутбук, проектор, цифровий фотоапарат. Поновлення матеріально – технічної бази не закінчено. Є надія на створення навчальних кабінетів, одержання комплектів сертифікованих комп’ютерних програм, повної заміни вікон та дверей, отримання штучного покриття для спортзали, сучасного спортивного обладнання, нових меблів для класних приміщень, їдальні.
З часів незалежності України школа працює в умовах розбудови української держави з метою виконання Державних, регіональних цільових програм розвитку національної освіти на засадах впровадження у практику передового вітчизняного та зарубіжного досвіду , вирішення нагальних потреб сучасного українського суспільства, сільської громади, збереження та відродження національних традицій, переходу до зорієнтовано-особистісного навчання учнів, формування в учнів гнучких стійких теоретичних знань , практичних навиків та умінь, виховання в учнівської молоді активної громадської позиції , національної свідомості на прикладі кращих духовних та культурних надбань українського та угорського народів, розвитку виховної роботи з патріотизму, родинного виховання, охорони дитинства та розвитку основ здорового способу життя.
Розуміння важливості своєї праці, відповідальності за майбутнє учнів у вчителів школи формується завдяки поваги до педагогічного досвіду своїх попередників. Це колишні директори школи - Лакатош Ш.Ш., Маркуш Б.А.( нагороджений медаллю ім. Макаренка ), Певсе Ч.І., Маркуш М.М., Галас Й.А.; заступники директорів - Почаі - Кедебец Е.А., Герев Е.К., Коста О.А. сім’я вчителів Лакатош О.О. та Лакатош Ш.Ш.( батько і син), Густі Й.Й., Івашкович З.Ю., Кучінка А.І., Ворчак М.Е. , Сімку І.Т., Улінець І.Ю., Балог М.М., Демян – Балог Р.П., Товт Е.Е., Давід З.З., Вереш М.П., Фюзеші М..О., Кедебец Е.А., Сабод Г.Ю.,Богу Б,Б.( дитячий поет, нагороджений медаллю ім. Макаренка, друкувався в Закарпатті, в Угорщині; перекладів українською не має), Бакша Ю.Ю., Комлоші Б.Т., Кароль Ю.Л., Шютив Е.Г. Ражов П.П., Керекеш Ю.Т., Керекеш – Соловйова Є.Л., Кедебец І.К.,Кедебец Д.А. ( чоловік і дружина), Сароз - Кедебец Е.А., Кріштофорі К.Ю., Кечкеш Б.Ш.(поет, один з авторів підручника «Історія угорського народу»,1992р.; у 2006 р. на його честь спілкою закарпатських угорських письменників посмертно була відкрита пам’ятна дошка), Маркуш Б.А. Маркуш Ж.С., Маркуш Ж.Б.( батько, мати і донька, ),Певсе К.Ю., Косоні Ж.Р., Гал К.Т., Лукач І.А., Товт Є.К.,Кучінка Д.О.,Грінько Н.М.,Берегсазі Е.К., Шпрінц Л.Л. Кіш Й.Й., Деме Е.А., Товт Т.Т., Якоб Б.Б. Більшість з них – випускники УжДУ та Мукачівського педучилища. Ці вчителі були направлені на роботу за розподілом. Деякі з них працюють і нині – це вчителі Чотарі І.П. та Кидибиц Л.Я., які своєю педагогічною працею вплинули на шкільні роки і одного з укладачів цієї проектної роботи.
Сучасне обличчя школи таке :
Юридична адреса: вул. Шкільна,2, с.Попово, Берегівський район, Закарпатська область, Україна, 90221, реєстраційний номер 22 від 14.01.2001 р.
Школа працює за Статутом, підпорядковується відділу освіти Берегівської РДА як навчальний заклад комунальної власності.
Директор школи – Кароль Василь Васильович, заступник директора з навчально-виховної роботи - Кидибиц Лариса Ярославівна, педагог- організатор - Лакатош Марія-Олена Йосипівна. Загальна кількість вчителів школи – 18 осіб.
Якісний склад вчителів:
1) вищу освіту мають 16 вчителів, середню спеціальну – 2, ( освіту педагоги школи здобули в УжДУ( згодом УжНУ), у Львівському інституті фізичної культури , у Дрогобицькому педінституті, у Закарпатському угорському інституті);
2) за наслідками атестації вищу категорію мають – 8 вчителів, першу категорію - 3 вчителів, другу категорію – 2 вчителів, спеціаліст – 2 вчителів, 9 розряд – 3 вчителів, педагогічне звання «Старший вчитель» - 2 вчителів. У 2008 році два педагоги школи отримали Грамоту Міністерства освіти і науки ( Чотарі І.П., Кидибиц Л.Я. );
3) серед вчителів школи 5 педагогів – це випускники Попівської ЗОШ І-ІІ ст.. ( раніше їх було 7 );
4) віковий склад вчителів наступний: до 30 років - 1 , до 40 років – 9 , до 50 років - 4, до 60 років - 3,до 70 років -1.
Проблемне питання школи:
Розвиток особистості учня на засадах державності і гуманізму, ефективне використання на практиці продуктивних методів навчання та виховання, підвищення рівня духовної та фізичної культури школярів, охорона здоров'я та життєдіяльності учнів.
Проблемне питання вчителів:
Кароль В. В. Розвиток пізнавальних інтересів учнів на уроках хімії.
Кедебец Л. Я. Розвиток мовленнєвої діяльності на уроках української мови та літератури. Використання комунікативної гри.
Кіш Е. Г. Розвиток культури мовлення на уроках угорської мови та літератури.
Лакатош М-О Й. Мотивація навчальної діяльності учнів на уроках угорської мови та літератури.
Кіш А. Й. Розвиток словникового запасу учнів на уроках рідної мови.
Маркуш А. О. Робота з географічними мапами
Нодь М. Ю. Розвиток практичних вмінь та навиків в учнів на уроках математики.
Кедебец К. Т. Розвиток дослідницької роботи учнів на уроках біології та хімії.
Товт А.М. Розвиток екологічної роботи на уроках біології.
Кедебец Ф. Г. Розвиток практичних вмінь на уроках фізики.
Буда Б.А. Розвиток словникового запасу на уроках англійської мови.
Пацюк О.О. Підвищення рівня фізичної культури учнів.
Кедебец Ч. О. Культура письма молодших школярів.
Чотарі І. П. Розвиток математичної культури молодших школярів.
Шютив Л. А. Розвиток практичних вмінь учнів початкових класів на уроках української мови.
Шверга Е. Г. Розвиток орфографії у початкових класах.
Товт А. І. Розвиток дослідницької роботи учнів з краєзнавства.
Гаталович Е. Б. Розвиток естетичного виховання.
У школі працює чотири методоб’єднаня, до складу яких входять 1) вчителі початкової школи, ГПД; 2) вчителі природничо – математичного циклу; 3) вчителі суспільно – гуманітарного циклу; 4) класні керівники, класоводи, керівники гуртків. На базі школи пройшли районні семінари заступників директорів ( 2001 р.), вчителів початкових класів ( 2004 р.), вчителів фізичної культури ( 2006 р.), вчителів біології ( 2007 р.), педагогів-організаторів та класних керівників ( 2008 р. ),директорів шкіл ( 2011 р.), вчителів географії ( 2012 р.), вчителів хімії ( 2012 р.).
Навчальний план школи розроблений за Типовими навчальними планами з відповідним переліком як навчальних предметів інваріативної та варіативної частин (курси за вибором для учнів школи), так і кількості годин гранично допустимого навантаження учнів по класам.
Загальна кількість класів – 9. Загальна кількість учнів школи – 90 учнів,з них у 1-4 класах навчається 51 учень, у 5-9 класах – 39 учнів. Середня наповнюваність класів – 10 учнів. Кількість учнів , які проживають за межею пішохідної доступності – 22 (з с.Гетен, Косонь, Мале Попово ).
Попівська школа – малокомплектна школа, але щорічно ми маємо необхідну кількість учнів для наповнення класів. Більш того, останні чотири роки спостерігається деякий ріст демографічних показників. Цікавими є і такі факти: 1) у середині ХХ століття більшість учнів були хлопці, у кінці того ж століття – дівчата, на початку ХХІ століття знову переважають хлопці; 2) згідно записів шкільної алфавітної книги в минулому столітті більшість учнів походили з сімей Бакша, Буда, Вереш, а сьогодні – це учні з сімей Бакша, Товт, Буда, Галас. Більшість випускників школи продовжують навчання у Косонській ЗОШ І-ІІІ ст., ліцеях с Великі Береги, с. Яноші, в угорській гімназії м. Берегова, коледжах медичного, культурно-освітнього та технологічного напрямку Берегова, Мукачева, Ужгорода.
Навчання і виховання у школі проводиться на угорській мові, також учні вивчають державну українську мову ( з 1991 року ), поки що - одну іноземну англійську мову, яку ввели у школі з 2001 року за бажанням батьків замість французької.
У школі працюють наступні гуртки та секції:
• гурток народної музики (цитера);
• краєзнавчий,
• „ Знавці рідної мови ”
• районна спортивна секція з настільного тенісу.
Гурток цитеристів ( кер. Лакатош М.-О. Й. ) та спортивна районна секція з настільного тенісу на базі школи ( кер. Пацюк О.О. ). Відомі не тільки у районі, а і в області.
Гурток цитеристів виник у школі у середині минулого століття. Його створив вчитель школи, любитель народної музики Маркуш Б.А. Протягом багатьох років учні школи виступали на концертах, фестивалях різного рівня. У цьому гуртку займалася і нинішній його керівник Лакатош М.-О.Й., яка продовжує навчати дітей фольклорній музиці, народним пісням, виступає з дітьми у селі, районі, області. Ансамбль був неодноразовим переможцем районних конкурсів учнівських творчих колективів. У 2011 році ансамбль цитеристів зайняв III місце на Всеукраїнському фестивалі «Смарагдові витоки», що проходив у травні 2011 року у м. Мукачево. Останні два роки педагог школи керує гуртком цитеристів і у Будинку дитячої творчості м. Берегово.
З 2001 року у школі відкрилась районна секція з настільного тенісу, яку веде вчитель школи Пацюк О.О. Педагог залучив до спорту значну кількість учнів як молодших, так і старших класів ( 35 учасників ). Юні спортсмени разом зі своїм наставником приймають участь у змаганнях з цього виду спорту не тільки на території України, але і за кордоном. Діти вирушають на міжнародні змагання за спонсорські кошти від Демократичної спілки угорців України. ( 2005 р. – перше місце у командному заліку на першості області, 2006 р. – виступ у складі збірної області на Всеукраїнських змаганнях у Каховці та у Львові, 2010 р. - І Всеукраїнська олімпіада в Одесі, 2011 р. – ІІ командне місце на V-х літніх юнацьких спортивних іграх області, 2012 р. – Міжнародні змагання в. Кевсегі, Угорщина, ІІІ місце у командному заліку). З вересня 2012 року у школі щомісячно проводиться особиста першість серед дівчат та хлопців. Ці змагання спонсорує Кушнір О.О.,благодійник з Києва, який відпочивав у санаторії с.Косонь і випадково дізнався про існування цієї секції та успіхи юних спортсменів .
Протягом 1970 – 1980 років у школі існував краєзнавчий музей. Його створив поет, дослідник історії рідного краю, колишній вчитель історії та географії школи Кечкеш Б.Ш. Музей містив чимало старовинних експонатів. У 1990 роках багато речей, серед яких були і давні монети, лицарські регалії ( бронзовий шолом, військове вбрання лицаря ), залізні знаряддя праці, архівні документи про історію села, зникли.
У 2010 році угорський філолог школи Лакатош М.-О.Й. залучила учнів школи до пошуково-дослідницької роботи. Завдяки цьому вдалося заново зібрати у місцевого населення предмети, документи, меблі, посуд ,одяг давнини. Музей містить у собі 4 експозиції: «Сільська вітальня», «Архів села», «Знаряддя праці», «Побут угорців». 2011 року шкільний етнографічний музей отримав реєстраційне свідоцтво № 07-194 ( наказ облуо від 15.11.10.р.№ 889 ).
Життя школи зв’язано з діяльністю батьківського комітету, піклувальної ради, до складу якої входять голова селищної ради Кіш П.Й., священик Сегляник П.П., інші представники сільської інтелігенції.
Учні школи за бажанням відвідують заняття дитячої недільної школи місцевої парафії, взимку мають можливість відпочивати з кураторами цієї школи у горах Закарпаття , а з весни до зими - у реформатському таборі с. Балажієво Берегівського району, у таборі реформаторської місії с. Попово. Щорічно, протягом червня, на базі школи функціонує табір літнього відпочинку для учнів початкової та основної ланок школи ( переклад і комп’ютерна верстка: Кидибиц Л.Я.).
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА ( ТЕГИ )
І.Освіта – це процес передачі накопичених поколіннями знань і культурних цінностей. Зміст освіти формується і поповнюється зі спадщини культури і науки, з життя і практики людини. Освіта виконує певні соціокультурні функції. Як один з оптимальних й інтенсивних способів входження людини у світ науки і культури освіта завжди була необхідним і важливим чинником розвитку окремих сфер економіки, політики, культури, всього суспільства. Важко переоцінити значення освіти в розвитку у молодого покоління відповідального ставлення до свого майбутнього.
ІІ. Освітнє середовище, сформоване у школі, впливає на вибір професії, способів поводження в певній соціальній групі, що надалі виявляється в міжособистісних і ділових контактах дорослої людини. Одночасно освіта є і процесом трансляції культурно оформлених зразків поводження і діяльності , а також встановлених форм громадського життя.
ІІІ. Духовне в людині само виявляється завдяки його злиттю з культурою, носієм якої виступає родина, і освоюється в процесі навчання та самоосвіти, виховання і самовиховання, професійної діяльності і спілкування з оточуючими людьми. В процесі навчання і виховання людина сприймає соціокультурні норми, які мають історичне значення та соціальне замовлення.
ІV. Зміст освіти може бути обмежений стандартами регіону, країни, світу, що зумовлюють напрямки розвитку освіти, її пріоритети, враховують характер взаємодії людини з культурними цінностями, міру і ступінь їхнього присвоєння і створення.
СПИСОК ПЕРШОДЖЕРЕЛ
1. Архівні матеріали з фонду Закарпатської реформатської церкви, Берегово: 2006 р.
2. Архівні матеріали музею Попівської ЗОШ І-ІІ ст. ( свідоцтва про освіту 1923 р. та 1930-1935 років ).
3. Bereg vármegye monográfiája, Lehoczky Tivadar Hatodik Síp Alapítvány-Mandátum Kiadó( на угорській мові ). - Budapest-Beregszász: 1996.
4. Botlik Józyef – Dupka György: Magyarlakta települések ezredéve Kárpátalján, Intermix Kiadó ( на угорській мові ). - Ungvár – Budapest: 1993 .
5. Csonkapapi társadalomföldrajzi vizsgálata, szakdolgozat, Márkus Anita, KMTF ( на угорській мові ). - Beregszász: 2002.
6. Народні перекази були записані за спогадами старожилів:
1) Маркуш Олександр Берталонович , угорець, дата народження – 19.10. 1950 р., місце народження і проживання – с.Попово
2) Товт Ержейбет Павлівна, угорка, дата народження – 03.10.1946 р., місце народження – с.Попово, місце проживання – с.Гетен.
3) Шебештейн Ленке Йожефівна, угорка, дата народження – 12.03.1932 р., місце народження і проживання –с.Гетен.
7. Шкільна документація ( 1954 – 2012 роки )
ДОДАТКИ
